ангажуючись в нового Тебе, хочеться бігти в іншу сторону, протилежну до тої, де розстелені почуття..
хочеться щоразу кричати Тобі, аби Ти забирався геть!
кричати, що більше не витримаю поразок..
але Ти лише якось бавовняно обіймаєш і дивишся своїми шоколадками - очима.., котрі інколи дають мені біль..
береш моє тіло..наче своє..вночі не відпускаєш з себе..і то приємно..,і хочеться кричати, аби Ти забирався геть з мого життя..
але Твої очі..в перемішку з мовчанкою..і я кричу..
лише кричу собі..навіть не пошепки..кричу так, аби Ти ніколи не почув..кричу собі в думках..і там також біжу від Тебе геть..
бо розумію, що я занадто слабка..а Ти..проходиш мені психотести.., від котрих я розумію як ми подібні..і як мені з Тобою добре..
і як мені з Тобою боляче.. якось дивно-токсично..забагато другорядних ролей..в Твоєму житті..
