Він знову прийде - веселий й брутальний.
Кине мені : "Жрачку неси!"
А потім до ранку в кухні і спальні,
Нахально шепоче:
"Ти - залежна тварюка й належиш мені !"
Та кожного разу усмішку дарую,
Скрізь пальці дивлюся на пророщене зло
І кожної ночі маску цілую,
Пам"ятаючи дні, коли її не було.
Образ його, не промені Сонця
І сліпить очі не справжня любов,
Він відчуває точки жіночі,
Торнадо до мозку несе збуджена кров.
Кожного ранку кидаю палити,
Кожного ранку кажу собі"Ні!"
Давно вже набридло по колу ходити,
Та екстаз - це петля, що належить мені!
