Дати шкода мізерну частку,
перевернув би мій світ...
Опираючись потрапила в пастку
земна моя мрія, земний мій політ...
Від згубної гордості втрачений,
перебила невидимі крила,
не мною, чужими розтерзаний,
тобі байдуже, в мовчанні молила...
Не знаю навіщо живеш ще у серці
як запущений і нездоланний вірус,
з`явилось безліч запитань до творця,
у сферах чистих грають на лірах...
Янгол поряд мене вірний страж
оберіг від нечисті і зла.
Шукаючи істину, час спливає у стаж
твій лід лиш міцніш,
а на ріці десь крига скресла...