Невже це все було: і ревнощі кохання,
І втрат нестерпний біль, неспокій уночі.
Дзеркальне відбиття любовного страждання
Ще інколи бринить, хоч відданий тобі.
Не знаю зараз, як, коли така доступна
Любов на день, чи два, чи декілька годин,
Коли це вже мораль, спустошена і згубна,
Цноту пригнобив секс і меле, наче млин.
Лікують сексом все, пророчать довголіття,
На паперті стоять дівчата голяком.
Йдуть бавитись у клуб жінки доволі літні –
Стриптиз молодиків споглянути тайком.
А що таке любов – хто дітям це розкаже,
Коли до школи йде вагітне вже дівча.
І почуттів розмай став непристойним майже,
Звучать лише про секс затьмарені слова.
Ізгоєм йде любов без почуття провини.
Із нею важко йти: безстидний час спіткав.
Тож запрошу в наш дім – кохання солов’їне
Поставлю в образи на вічний п’єдестал.