www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182
Змучені рученьки, стомлені ніженьки
Годі турботи нести!
Час і поспати - вже котиться ніченька.
Спи, моя любонько, спи!
Тож закривай свої яснії віченька,
Я колихатиму сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, моє серденько, спи!
Сам я всю ніч буревійну не спатиму,
Щоб не проспати весни,
Крила надій твоїх снами плекатиму.
Спи, моя зоренько, спи!
Буду всю нічку твій сон споглядати я,
Ти ж цю зухвалість прости.
Ранню зорю з нетерпінням я ждатиму.
Спи, моя ладонько, спи!
Буду з лиця твого пити водиченьку,
Та не порушу краси,
Свідком любові хай буде лиш ніченька.
Спи, моя доленько, спи!
Дякую,Олексо,за задоволення від читання чудової колискової і слухання музики. Я теж дуже люблю писати колискові,їх у мене є вже чималенько: і дітям,і внукам, і вже й правнучці, і загиблому синочку, "сумна колискова",а от своїй половинці чогось не писалося,хоча вірші посвяти є: і хороші,і докірливі. Якось пам"ятаю,чоловік запив і я йому такий вірш докірливий написала і поклала біля нього, то він коли проспався і проснувся і прочитав,то ходив за мною,як шкідливе кошеня і вибачався, і запитував,хіба ж то він уже такий нечема...
Радий, що сподобалось, Валю! У мене якось дитячі колискові не пішли! Певно, постарів як батько... А ось коханій... Це ж вічне, коли не маєш ганебних звичок і не перериваєш оте солодке почуття