У кожної доброї дії є наслідок, добрий чи поганий. Це звучить не раціонально, але це так. Одна дія здана викликати ланцюг не контрольованих, необоротних реакцій. Не контрольованих з нашого боку, але цілком закономірних безпристрасному випадку.
Уявіть, якби не було Гітлера, він не народився, помер в дитинстві, щось таке. Створюється новий всесвіт, який існує паралельно нашому, який закритий тремтінням матерії. Світ в якому Сталін став Гітлером, а ядерна зброя була використана проти нього. Світ пустеля...
Хоча варіацій багато.
Можливо Сталін під ручку з Рузвальтом будують світле майбутнє, але без нас. Без більшості з нас, бо більшість випадає з цих варіацій, лишаються одиниці- вилиті копії паралельного всесвіту.
Але це не можливо. Це якби і коли. Можливо наступне:
Що ми зараз творимо ці ланцюжки, чим більше від війни, чим ближче прогрес- тим віддаленішими стають поняття моралі, ближче пофігізм.
Молодь тренується вбивати, коннтра дасть жагу, стрілялки спускають пар лишаючи самоконтролю. Клубняк розслабляє, проникає в мозок дає ілюзію руху. Рок розчавлює нерозуміння, провокує. Музика змушує відчувати. Одягнені в автобусі вуха рятують від реальності, а реальність стукає по плечу і просить взяти здачу.
Нові наркотики нашого часу й забуті наркотики епохи відродження.
Залежність скрізь. Що ти робитимеш, коли твою цяцьку заберуть? Ти краще розумієш чити, написані букви. А чи розумієш людей так само?
В них нема кнопок, в них нема коду:"Gode_Mode". В них є код в дві дати: жив, помер. Який стирає вітер на хрестах.
Процентна вірогідність зростає. Чим далі, тим цікавіше.
Один ланцюжок підтримує, дає поштовх іншому, впирається, зникає. На заміну одному готуються десятки інших, і для одного з них створюються всі умови. Для нього всі планети сходяться в ряд.
Добра думка руйнується поганою новиною. Ти залежний...
Залежний від всього світу, від своїх я. Ти здійснив свою мрію? Скоріше ні, як і я ти забув її, або в процесі...Якщо ти в процесі, то я тобою захоплююсь ти мій кумир, мій ворог номер один. А якщо все таки вона стерлась, ласкаво прошу в клуб.)
Дрібні пріорітети міняються щосекунди, вони вирішують глобальні проблеми. Такі малі, а скільки шкоди від одного непродуманого кроку, слова, удару.
"Добрі вісті, очікування вістря в спину"
Вже більшість не вірить в добро. Розкривається сенс життя, всі йдуть вперед і дивлячись на кістки під ногами, прискорюють темп. Накрийте кістки коврами, хай йдуть повільніше. Приберіть трупи під коври, хай їх облобизають таракани з середини до кісток.
Для тебе це маразм, ти смієшся, а я лукаво посміхаюсь, знаючи, що пройде час і ти згадаєш, і погодишся зі мною. А я заперечу, створивши новий всесвіт.
В паралельному світі бог сміється з нашого бога, він не підозрює, що сміється з себе.
Захоплююсь. і воодночас розумію, що ти перефразовуєш мої думки.)) от чесне слово,тільки недавно про це говорила з подругою.)
і хто би що не говорив, помилочки не так вже й помітні (ну може помітні, але не хочеться їх помічати), бо коли читаєш, просто хвилею такою, сильно класно, блін, неймовірно
Спайдер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я сказала про основне, а слово "помилочки" буквальне і не стосується конкретно вказаних, бо щоб описати всі помилки, багато часу треба, а мені ліньки ще й до того.
Спайдер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А, що для тебе - мрія?
