Зоряне небо...
Таке сяюче, чудове, неймовірно красиве, але таке недосяжне, майже міфічне.
Є такі ж люди, як ці зорі.
Мерехтять, приваблюють всіх, випромінюють впевненість, велич і могутність.
Але насправді кожна зірка дуже самотня у своїй галактиці.
Саме такі люди часто замикаються у собі, через заздрість інших, через власну особливість.
Як ви вже здогадались, ці люди не прості, вони особливі, у них красива душа.
Так! Саме душа, не тіло!
Такі люди, на жаль, стали вимираючим видом.
Тому що зараз потрібніші людські тіла, прості оболонки.
Адже до яскравої зорі не так легко дістатись, не так легко знайти підхід.
Але повірте, воно того варте!
Цінуйте душі, що мерехтять, що найяскравіше сяють у пітьмі нічного неба!
