Зима прощається зі мною снігопадом,
Бо тільки лютий знає як її люблю,
Вона моя весна, моя примара,
Я небо зорями для неї устелю.
Щоб зорі ті світили до світанку,
Молочний шлях з дороги не збивав,
Крім вас моя невпевнена панянко,
Любить не зможу, серце вам віддав.
У сутінках прийдешніх надвечір’їв,
Я хочу смерті, хочу власної мети,
Я всі халепи біля себе сам посіяв,
А ви летіть туди, де вам мене вже не знайти …
Летіть вперед не обертаючись й на градус,
Залиште сумніви, тут щастя не знайти,
Мій колір чорний, все ж такий як і мій парус,
Я втратив сенс, що дозволяв життя пройти …
