МОЄ ЖИТТЯ ЯК ВІРШ НЕДОСКОНАЛИЙ, , , У співавторстві з Русланом Воскобоєм.
Жіноче Інь:
Моє життя як вірш недосконалий,
Перепиши його, тобі я дозволяю,
Зітри мої усі слова невдалі,
І допиши як я тебе кохаю.
Зміни акценти, інтонацію в словах,
Десь іншій наголос, і зовсім інші рими,
Щоб серце потонуло в тих рядках
І жило насолоджуючись ними.
Склади поему з наших почуттів,
В якій ми разом, сонячно щасливі.
І розкажи в ній , все що не зумів...
Про душ єднання зоряномрійливі.
Чоловіче Янь:
Моє життя як вірш недосконалий,
Перепиши його, тобі я дозволяю,
Зітри мої усі слова невдалі,
І допиши як я тебе кохаю.
Зміни минуле, вирви ті сторінки,
Де я без тебе і без мене ти,
Вдихни у серце радісні відтінки,
Позбав моє життя від самоти.
Даруй себе сьогодні, завтра, вічно,
Твій дотик – хміль, і збудження в крові,
Тобою я хворію вже хронічно,
До дурі, до безтями в голові.
так, але твердження, що самі змінюєте - нема в тексті, а я говору виключно за виставлені тексти, а не за думки автора...не важливо, що думала Агата Крісті, важливо, що ми читаємо у "10 негритят"...
Рижулька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це миттєве бажання, що вилилось у поезію. Іноді так втомлюєшся від круговерті життя, що хочеться щоб хтось за тебе все вирішив... змінив...
За нього. 
Дякуємо.
