Філіжанки тисяч кав
наповнених думками про тебе,
ранки вистраждані і вечори
обтяжені надуманими Образами,
виснажили аутичні діалоги з тобою
наситилась вже через "не можу"
згубною азартною грою...
Тікала в нікуди містичним
шляхом перехрещених доріг
і їхала на південь загубитись
серед синіх хвиль,
шукала знаки, та це всього
лише чужа прожита проза.
Зруйнована самість -
синдром "обрізаних крил"...