Дуже часто людина робить необмірковані вчинки,говорить слова,яких
здоровий глузд не допускає. А чому? Чи перебуваючи в якомусь психічному стані,що не може контролювати себе? Це емоції! Які дуже важко приборкуються,не втримав в собі і навмання сказані слова стають фатальними. Від них як правило страждають не байдужі нам люди.Тим самим втрачаємо близьких,ми втрачаємо себе!.
Виходячи з дому,Назар прихопив по дорозі сміття і рушив через дорогу...Згадав,що знову минатиме вулицею,де мешкають мама та сестра,знервувався. Перейшов на другий бік до баків.І це ж треба,сусід,в минулому вчитель фізичного виховання з школи. -Назар,привіт!Щось давно ми не бачилися з тобою,ані з мамою.Як її здоров*я? Передай від мене вітання,при нагоді. Завжди згадую той ваш випускний бал.От ми з твоєю мамою натанцювалися!-мов би навмисне зачипив молодика. Настрій враз ще більш погіршився,-Дякую, обов*язково передам вітання!..Прошу вибачити,дуже спішу!-Зарку! А як там успіхи на полюванні? Хвалився,що потрохи полюєш?-Ой,Річарде Леопольдовичу,то довга темв,при нагоді поговоримо! Відговіркою ще шось промямлив до чоловіка і так ,не викинувши сміття,швидко попрямував до гаражу по машину. Та перейшовши на другий бік,мов остовпів...
Перед ним була незнайома місцевість.Вулиця ні трохи не нагадувала ту,на якій, з родиною жив понад 10 років,в гарному сучасному будинку.
Перед його поглядом повстала вузенька вуличка,викладена кам*яною косткоюз таким самим вузьким ,де-не-де розбитим,тротуаром.По два боки цікавих забудов. Це були не великі, одноповерхові будиночки,перед якими вкопані задізні чудернацькі ліхтарі,до яких, зауважив,не було жодних дротів. Роздивився на всі боки,шукаючи смітник,то ж нічого не
придумавши,як кинути той пакунок через маленьку поламану дерев*яну
огорожу. Пішов по-тихеньки вулицею,з цікавістю розглядаючи будинки і
вивіски на них. Вулиця -Дрекслера,така була назва,вздовж якої росли старі розлогі липи. Пройшов так метрів 30,не доходячи до роздоріжжя,
прочитав вивіску над фасадом одного з будинків:"Knajpa-Przeminelo z
wiatrem!",а нижче:"Загублені надії!" Поряд був намальований шинкар з
кухлем пива,в ліві руці,а правою ,з усмішкою,гладкий єврей підкручував
чорного вуса.
За звичай,Назар на пиво міг зайти десь в другій половині дня,але
цікавість взяла верх і він потягнув на себе ручку. Двері відчинилися,і
він здивувався ще більше. Невеличка напівтемна зала була оформлена в старовинному декорі.Дуже цікаві столики з такими ж дерев*янними стіль-
цями.На кожному стояв підсвічник зі свічками. Не менш цікавим був
барний стіл-пліт. З правого боку стояла велика 200 літрова бочка пива,
біля якої на різьбленій полиці рядами поскладані склянні кухлі по 0,750мл.Посередені стола величезна таця,на якій в два яруси накладені канапки,їх було три сорти:перша з чорної кромочки хліба,насмарована смальцем зі шкварками,а з гори напів-кільця порізана цибуля,друга-
також чорний хліб з маселком ,а на ньому маленька солена рибка і притрушена зеленою цибулькою,третя-біла булочка,наполовину насмарована маслом і плястерок шинки та квасного огірочка0а згори потерто яєчком і притрушено петрушкою.
За лядою стояв шинкар,мов знятий з вивіски. Зліва від нього стояла чудернацька пака з ручкою,що була ніби касовим апаратом.Над ним лівіше були прибиті ще декілька поличок,закладені склянками, келихами,філіжанками.Позаду на стіні висіла таблиця,що нагадувало меню.Можна було прочитати,що в кнайпі можна ще й випити :Горілка /бімбер/,вина /вишнівка,сливовіца,пунш/,а також горячі страви:флячки/рубці/,горохову зупу,капусняк,пляцки картофлянні/деруни/,бігос і палюшки зі шкварками. Тут була ще мішанина з м*яса,ковбас,солонини. Про себе відмітив:Як дивно? Всі страви,які він дуже любить!
Розвернувся, оглядаючи зал,де б присісти та за який столик.Людей
не було багато... Буде далі/
ID:
409515
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.03.2013 12:57:00
© дата внесення змiн: 16.03.2013 13:03:21
автор: Вразлива
Вкажіть причину вашої скарги
|
Несподівано забрела на вашу прозу, перечитала і сердечно дякую за глибокі роздуми, Дануто 
