З чим можна порівняти людину? Мабуть з усім оточуючим, але в той же час вона не є навіть повністю подібна собі, своєму визначенню; як організму, так і особистості. Ця біологічна назва приховує дещо більше. Можна упростити, узагальнити та цілісно повністю дати визначення складно.
"Я хочу"- риса притаманна всім, але все ж таки кожен хоче щось своє.
Якщо порівнювати нас з компютером, самим звичайнісіньким компютером, то ми складаємся з заліза та софта. Серце, вени, легені та інше це залізо, яке керуються софтом. Але в нас незвичайний, самокеруючий софт.
Спочатку був біос, з першим стуком серця, подихом, потім ми почали будувати свою операційку- своє світосприйняття... ні, навіть не ми наші батьки, оточення яким вони нам створили, а потім ми самі почали формуватись. Я думаю лінукс лінуксу рознь)
В багато чому ми визначаємся залізом, якщо мало оператівки метикуватимеш довго, пам'яті то часто доведеться стирати непотрібне.
Це почав не я і закінчу не я. В великій мірі ми повинні бути вдячні Кречмеру, за його шизо-циклічні радикали. Коли ми йдемо по тонкій вісі Кречмера з одноє сторони нас чекає шизофренія з іншої циклотімія. Але це всього навсього два відтінки павутини по якій ми йдемо. Здоровий глузд має право називатися вдалим балансуванням? Зрештою всі ми хворі по-своєму.
Згадайте останню фразу з фільму "Я, робот", той момент, коли сон Санні стає реальністю.
