Я дерево
Що з'єднує небо і землю
Крил пташиних
Ухоплюється мов порятунку
І підноситься вгору
По трохи
По маленькому листячку
По народженій квіточці
По сходинках
Сонячних зайчиків
Я дерево
Що вростає корінням
Глибше й ширше
У землю
Міцнішає
Й набирає прохолоди
Влітку
Тягнеться до неба
Щораз вище та й вище
Й усе питає
У перехожих птахів
Чи це вже нарешті
Небо?
