Оговталась, як бачимо, зима
Від дива українського Парижа.
І, пригадавши задуми, вона
Зібрала нову армію престижа.
Тепер столиця - основна мета,
Впритул до неї хмари підібрались...
Тож день і ніч боротись за життя
Кияни із зимою намагались.
Морозним захід ріжучи мечем,
Мільйонів тон за сорок дала снігу
В столиці вир, а крижаним дощем
Застерегла довколишню відлигу.
А ось і давній край - Бородіно,
Тут заметіль морозну напустила.
А там на шлях до Криму заодно
Пускає вітер зимний в повну силу.
Здійнявшись хуртовиною увись,
Кида повсюди погляд Бонапарта.
Милується собі - як він колись
На вид Москви - палаючої ватри.
Напризволяще київські шляхи
В снігах тонули, мов піснІ різдвяні...
Зима ж тонула в посмішці лихій,
Завдячуючи тактиці весняній.