Передаю привіт вам Ідеальні люди . Я - Сіра Миша із нори.
З села забитого податками, яке замели березневі сніги , і до якого не дібратися два довоєнні трактори. Дід Василь останній раз дуже плюватися , коли застряг в заметі! О, Шановні! Ви б це чули ! Ось в цій лайці і полягає все багатство української мови , скільки дієприкметникових зворотів і порівнянь криється у цьому емоційному виступі! Згодом дві нервово скурені цигарки заспокоїли нашого "оратора", і він залишив своє чудо -звіра посеред села , так би мовити до відлиги.
А я дивлюся через вікно , через наметений сніг і думаю "Чи привезли хліба? "
А то вони вміють залишити нас то без газу, то без світла, а тепер без хліба.
Ото буде весело.
А Весна ще та панянка, як справжня жінка поки наведе свій марафет, то я видно посивію. Ай, та нічого. Куплю собі за 20 гривень " Палєт", намажуся і буду чекати поки прийде назад молодість.
Візьму і буду чекати. А що ще зостається? Всі на шось чекають .
Хто на зарплату, хто на теплу погоду, хто на нову іномарку, і я буду. На хліб і "Палєт ". От так . І буду всьо як люди. Я взагалі тепер буду думати як дожити а потім і прожити на пенсію, коли вона буде. Так у свої 16.
Так про нас , молоде покоління подбала влада,- ми маємо постійно про щось думати. Це і добре з одного боку ( індик думав і здох і з нього зварили суп), ну в моєму випадку це недожив до пенсії і дав змогу нажитися від органів міліції та моргу до священника. А з іншого боку- я вмерла нехай хоч інші трохи поживуть? Чи не так товариші?
Ой годі про сумне! Моя своєрідна "Хацапетівка " прекрасна, попри всі негоди. І я її люблю. Сіла за ручку і папір, хотіла писати. Згадала про власну бездарність. А знаєте... ну і нехай! Тільки прозу мою не чіпайте.
Це вилита душа на папір. Моя душа На державному папері. О третій ночі.
Ех , я не така , не така як ви , мої ідеальні. На вашому фоні мене не видно, у вашій грі я пішак. Шановні Королі та Королеви!!! Я за собою немаю ні гроша, ні барів , підпільних казино. Та я поволі опановую життя. Ні, ні зовсім не той гламур і цинізм , що ви викладаєте. Опановую істину. Вчусь її доносити до читача . вчусь , а отже і вмітиму. З мене давно зняли рожері окуляри, буквально зірвали разом із клітинками епідермісу. з болем і прозрінням я зустріла вперше реальність. Справжню , без епітетів і порівнянь. Не вам мене судити.
Не вам дано забирати в когось час. Те, що ви робили в минулому. Але і майбутнє не краще ! Належна зміна мажорів підростає з цигаркою і пляшкою в руках. І я з ними. Сіра миша з нори . Яка вчиться і скоро вмітиме.
