Дорогенькі читачі, будьте ласкаві, поставтеся до цього всього з гумором. Ото як Орест Лютий каже: забороняється читання людям без почуття гумору.
А решта - насолоджуйтесь!
О, сраки всіх богів!
Я захворів!
Присів на власний підігрів
І Кундаліні розбудив.
Кохану жінку в добрий час
Я вграв сьогодні Раз і Раз –
Це два рази. Це так, нормально:
Я звично грав і грав орально.
По тім падлюка герпес виліз.
О ні, не там, де вам всім сниться.
Він виліз там, де і годиться –
На моїй втомленій губі.
Ну, герпес швидко герпевіром
Я вмовив, і пішов він з миром.
А може, брекетів злякався.
Не суть–різниця, він забрався.
А на роботі стало перти!
Я готувався вже померти.
Нехай не дасть Мара збрехати:
Було від чого там стогнати.
Термометра під пахву взяв
І тридцять дев’ять в нім нагнав.
Додав пізніше половину,
Ломити трохи стало спину.
В очах скажений блиск я мав,
Чим всіх дівок причарував.
Співав, стрибав і танцював,
І кашляв так – ледь не блював.
А соплі, соплі! Як ті діти:
Не знав, куди їх всіх подіти,
І тихо витирав в рукав,
Чим всіх до решти доконав.
Тепер я вдома, пишу вірші,
Щоб знали всі – святі і грішні –
Який великий я герой.
Минеться клятий геморой!
А вам усім – здоров’я й щастя,
Дівок всіх грати і жінок,
Панянок, пані і мандрьох,
І сам на сам, і двох, і трьох!
І вдвох одну, і товариством
Веселим, жвавим, норовистим,
На вигадки всілякі вдатним,
Але охайним, сильним, чистим!
Лиш пам’ятайте: в свою хату
Москаликів не тра пускати!
