08.04.2013
Я можу висміяти її, його й тебе,
Я можу висміяти й себе,
Я можу посміятися з усіх,
Але не буду виставляти на посміх,
Те, що не заслуговує зневаги,
А навпаки – вимагає поваги.
Те, що робиться через кохання,
Не потребує оправдання.
Те, що кров’ю й потом, й для народу,
Для Батьківщини й за свободу,
Те, що мені по душі,
Не буду про це складати насмішки-вірші.
І ви не смійте насміхатися із цього,
Якщо не дано вам зрозуміти того,
Чим жила, живе людина,
В своїх цілях неповторна і єдина.
Лиш привикли з того глузувати,
Чого не здатні дістати
Своїм нещасним умом.
Тому й насмішки кругом.
Не кожний здатен зазирнути
І краєм ока осягнути
Всю велич людської душі,
Не знаю чи здатні і на це вірші.