Самотня грань стрілою крізь життя.
Коли знаходишся на двох дорогах світу:
Одна веде у вічне забуття,
Не залишаючи на цій планеті сліду,
А інша пророкує відкриття.
Ти не посунеш грань – для всіх вона одна,
Лиш переступиш під свистки арбітрів.
Ти відіп'єш людських образ сповна,
Ти кинешся в міцні обійми вітру...
Так, зазвичай, розпочинається війна.
І не помітна більше та тонка межа,
Коли душа сягає заборони,
Коли рука торкається ножа,
І починаються безкомпромісні перегони -
Всі відступи назад затягує іржа.
А ти один, ти віриш, що ти - Бог.
Вони без тебе жили у незнанні:
Вели свій меркантильний монолог,
Не відаючи про палке кохання.
Вони горіли і вдихали смог.
Даруй їм пристрасть за солодку воду,
Нехай вдихають грішний аромат.
Нехай узрять твою потворну вроду,
Вітають божество під гул гармат.
Вони з'їдять тебе за цю примарну насолоду.
своєрідно і оригігально 
