почуття, вони такі швидкоплинні.
деякі, ми забуваемо,
любов - вона повинна жити вічно,
і повинні її пам'ятати, відчувати.
але .... коли віддаєш всю любов,
а її спалюють до тла,
це реально боляче.
я колись дуже сильно любила,
мріяла, думала це назавжди.
я любила, хоч сама не знаю,
що таке любов?
її ж не пояснити, яка вона
серце вже не б'ється, так як раніше ..
і на душі стає легше.
мені стало легше дихати,
жити самій, мріяти, і радіти
адже мене полюбила людина,
а для щастя, більше нічого не потрібно,
тяги до тебе немає, ти став противний мені,
всередині все згасло, згоріло.
і я відчула, як це жити на волі,
це була не любов, а всього лише хвороба,
і на кожну хворобу, є свої ліки .....
я тоже не нашла лекарство ,но за то я нашла новое счастье ,и оно меня лечит !! все будет у вас хорошо ,верьте в хорошое
