У переповненій надією чаші
Не має бути місця для журби.
Але… Війна триває.
І чужі, і наші,
Дурні, розумні, молоді…
Ганебну злість в собі тримає
Душевний сейф. В чужій труні.
Бо й страх – смертельний холод
Важкого серця й голови.
У надлишку спокуси – голод.
А врятувати…
Пізно. Не змогли.
Блокада. Дивні сни. Каміння.
В одному тілі – і чужий, і свій.
Великий жест комічності –
Терпіння.
Когось розчулило. Полоном мрій…
На вулиці добре.
Війна триває.
