Прокинемось у ліжку на світанні -
Рука в руці та помисли сумні.
Сьогодні поруч, знаю, ми востаннє.
Не перетнуться долі нашої шляхи.
Палкі цілунки нас вже не зігріють.
Прощальна насолода – мед гіркий.
Брехати наші очі, ні, не вміють:
Кричать я ще твоя, а ти - чужий.
Розлука чорна, бач, кружляє у повітрі.
Розводить наші руки самота.
Ми вже не разом, але й не колишні:
До слів «Прощай» лишилась мить одна!
Гучним передзвоном слух ріже мертва тиша.
Цілую поглядом твої палкі вуста.
Я їх у пам’яті, пробач, навік залишу.
На мить лишиться у руці твоя рука…
Отож, в цю ніч ми ще були єдиним цілим.
Востаннє пристрасть переповнювала вкрай.
Востаннє ми жагу свою дарили.
Востаннє й вперше мовимо «Прощай!»