Туманними буднями затягувалось життя... Воно покривалось попелом...Радість і спокій, кохання і ненависть, добро й зло - все злилось в одноманітній сірій фарбі байдужості...
Писати лист... А може залишити все як є? Так не можна. Варто попрощатись... Але чи потрібно це?
Дівчина вкривала свої плечі ковдрою, дивилась у вікно. Так надворі була весна за календарем, але не за погодою. За погодою скоріш місяць лютий, що вирішив засипати своїм лютим снігом все навколо.
***
Їхня зустріч була випадковою. Вона піднімалась сходами свого будинку ввечері. Сьогодні її затримали на роботі.
- Ти повний невдаха. - говорив про себе хлопчина з світлими очима. - Як можна бути таким невдахою? - він курив одну за одною цигарку.
- Що Ви казали? - сказала вона хлопцю.
- Та ні. Нічого. То я сам до себе. - відповів хлопець.
- Ви не маньяк? - жартівливим голосом запитала дівчина.
- А що схожий? Звісно,схожий. З моєю зовнішністю. Не тільки маньяк, а навіть який серійний убивця виглядає краще за мене. Мене навіть батьки назвали Біст. Знаєте, в перекладі з англійської моє ім*я означає тварюка, вир о док.
- Чому вони Вас так назвали? - запитала вона у Біста.
- Мабуть, знали, що я преречений все життя бути невдахою. А Вас як звати? - поцікавився хлопець.
- Я Бель. Це смішно, але мене, справді, так звати. Тут ми і зустрілись чудовисько. - пожартувала вона.
Бель була неймовірно красивою дічиною з чорнявим волоссям, карими очима - бразильської зовнішності. Можливо далось в знаки змішування крові в її генофонді. Вона завжди і скрізь була першою. В школі - відмінниця, в університеті - староста, приклад для інших студентів. На роботі - права рука начальника. Працювала вона в агенстві з продажу нерухомості, саме тому її квартирка з чотирма кімнатами і шикарним ремонтом знаходилась центрі міста. Коштувала вона недорого для неї, та і добрий татко-начальник допоміг купити їй це житло.
- То чому ти невдаха? - запитала Бель.
- Мабуть, тому, що мене кинула чергова дівчина. А може тому, що я зараз стою у тоненькій шкіряній куртці у цьому під*їзді і мерзну, бо зранку було тепло, а зараз як бачиш сніг на вулиці. І в моїх кишенях ні копійки, я все витратив на бухло в барі. Залити горе - ось вихід із усіх проблемних ситуацій. Мене нудить. Але не фізично нудить, а психологічно. Мені хочеться вистругатись на своє життя, на самого себе. Хоча краще просто здохнути... - сказав Біст.
- А ти смішний. Хочеш сдохнути? Тоді вали із цього під*їзду і здихай десь у іншому місці. - вона презирливо кинула погляд на хлопця.
- Добре. - хлопець не чекав такої грубої відповіді від цього милого створінячка. Він очікував втішань, жалю, але не грубості. - Я піду. Зараз іще одна сигарета і буду йти.
- Та це був жарт. - Бель почала голосно сміятись. Її сміх був диявольським, а може і янгольським. він наповнив своїм відлунням усю будівлю.
- Ти дивна. - беземоційно сказав Біст.
- Хоч ти і невдаха. Але я все ж запропоную тобі піти до мене випити чаю і погрітись. - запропонувала дівчина.
- Так просто? Ти мене запросиш до себе додому? - здивувався Біст.
- Довіра. - поставила крапку в цій розмові Бель.
Вони піднялись на четвертий поверх.
- Тут я і живу. - вона встромила ключ в замок і легким рухом відкрила масивні залізні двері.
Квартира була просторою. Щоправда було помітно, що вона живе тут недавно. Коробки з речами заполонили майже кожну кімнату із чотирьох.
- Класна квартирка. - Біст і справді був здивований тим, що тендітна молода дівчинка має в своєму розпорядженні цю велику квартиру.
- Це скоріш плата за прощення. Він почувається винним. І як усі багаті люди, хоче залатити за прощення. Але я не Бог, щоб прощати.
- Що ж він таке тобі зробив? - поцікавився хлопець.
- Це неважливо. - посміхнулась Бель. - У мене є вино і віскі. Що будеш?
- Вино. Червоне сподіваюсь? - запитав Біст.
- Кольору крові, хлопче. Тобі сподобається. - хтивим поглядом оцінила тіло хлопця Бель.
Вона відкоркувала пляшку вина. З однієї із коробок дістала два кришталевих бокала. Наповнивши келих вином, вона піднесла його до Біста. Вони поглянули в очі один одному. Саме в цей момент стає відомо, що буде відбуватись з ними найближчим часом.
- Знаєш, я навіть скоїти самогубство нормально не можу. Наковтався пігулок, які вкрав у знайомого лікаря. Мати мене знайшла напівживого у кімнаті і викликала швидку допомогу. Мене відкачали. Хотів вистрибнути із вікна сьомого поверху, та зачипився за дерево, будь воно прокляте, впав на сніг. І в результаті зламана нога і струс мозку. Народився у сорочці - як кажуть. - розповів про свою історію спроб покінчити життя самогубством Біст.
- Ти впевнений, що смерть - це те, що тобі потрібно? - для впевненості запитала дівчина.
- Так. Мені надбридло жити у цьому неідеальному світі, з бридкими людьми. - сказав Біст.
- Але якби світ був ідеальним, то мистецтва не існувало б. - Бель кинула на хлопця пронизливий погляд.
- Можливо. Але я не творча людина, тому мені всеодно. - зі зневірою в очах відповів він.
- Ти помиляєшься. У твоїх спробах піти з цього світу є щось поетичне.
- Перестань знущатись. - хлопець образився на жартики Бель.
- Я не знущаюсь. Хочеш померти, я можу тобі допомогти. - запропонувала вона.
- Чим? - здивуванню Біста не було меж.
- Потім розповім. А зараз краще поцілуй мене.
Їхні губи злились у палкому поцілунку. Вона - це як їсти морозиво і пити чай одночасно. Її холод обпікає до знемоги. І раптом вона стає теплою, немов весняний травневий ранок. А потім знов зима, сніг. Аж поки раптово не засяє теплом. Ця ніч була незвичайною для них обох. Секс, кохання, поцілунки. А потім знов солодкі поцілунки, ніжне кохання, що переходить у майже тваринний секс.
А зранку була кава. І сухий поцілунок-прощання.
***
Туманними буднями затягувалось життя... Воно покривалось попелом...Радість і спокій, кохання і ненависть, добро й зло - все злилось в одноманітній сірій фарбі байдужості...
Писати лист... А може залишити все як є? Так не можна. Варто попрощатись... Але чи потрібно це?
Дівчина вкривала свої плечі ковдрою, дивилась у вікно. Так надворі була весна за календарем, але не за погодою. За погодою скоріш місяць лютий, що вирішив засипати своїм лютим снігом все навколо.
" Загадка для тебе, Біст. Знаєш, що спільного між Боно і Елтоном Джоном? Поки ти думаєш, що спільного між ними, я розповім тобі цікаву історію: "Жила собі дівчинка. Красивою дуже була. Скрізь була першою - в школі, в університеті, на роботі. І от її начальник на роботі якось запросив її на вечерю. Вечеря перейшла в шалену ніч. А через декілька днів він їй повідомив дуже цікаву інформацію..."Це ще не кінець. Але як ти уже здогадався, то історія про мене. Справа у тому, що мій бос не просто так проявляє величезну щедрість до мене. Він заразив мене страшною хворою. Ти хотів померти? Тепер ти точно помреш. Прощай".
P. S. Забула написати відгадку. І це не те, що вони обидва є музикантами. Особливу увагу Боно і Елтон Джон приділяють боротьбі зі СНІДом. Тепер і ти хворий.
ID:
422683
Рубрика: Проза
дата надходження: 04.05.2013 10:48:36
© дата внесення змiн: 04.05.2013 10:50:15
автор: Curly Ann
Вкажіть причину вашої скарги
|
