Від несподіванки Соня
Не налякалась до млості,
Як на тепленьку долоню
Всілась непрохана гостя
В платті червонім у цятки,
Наче порічка кругленька.
(Мабуть відбилась від татка,
Чи заховалась від неньки.)
Сонечка – дівчинка файна,
То ж не насупила брівки.
Це ж не павук, а охайне
Сонечко – божа корівка.
Дівчинка бедрику рада,
Та потурати не гоже:
Може вже бігає садом,
Мама – корівонька божа.
Ніжно погладила спинку
Гостю своєму малому:
- Ну, погостюєш хвилинку –
І повертайся додому!