|
Коли сонце,вийде за хмар,
И буде жовтогаряче,
Як яєшня на пательні ,сяйва дар,
Твій мозок, перепече,
І твої мізки будуть,
Як забуті пиріжки в розпаленій пічці,
А краплі роси, до неба відбудуть,
З шипінням пари на руці,
І твої почуття будуть линуть,
До другої половинки ,на все життя,
Так що ,канат сплетений разом не порвать,
А ви не бажатимете вороття,
А тільки вперед,
Зі своєю половинкою,
По життю ,ні кроку назад,
Найкращою і серцю найріднішою,
Коли ти будеш задоволений,
Всьому поряд, що є і чого нема,
Бо поряд половинка і ти закоханий,
А життя не потребує керма,
Коли ти схочеш підти і відірватися,
Не зважаючи ні нащо,
Кріз повітря прорватися,
Незнаючи до чого і що,
Коли руки сплетені венами,
А ти їх можеш порвать,
Зі своїми старими чи молодими роками,
Ти можешь все зірвать і поїхать,
Внікуди ,просто відчуваючи,
Що потрібний стрибок з парашуту,
Нікого не прохаючи,
Стрибнути з низу й до верху,
І коли ти потрапив під колесо,
А колесо квадатне, а Земля давно не кругла,
І твій розум , потрапив як Муму ,під весло,
І зерно всеж десь проросло,
Коли ти став Сальвадором Далі,
Не знавшим,крашого за себе ,добра,
І не бажеш йти далі,
Шукаючи свого, на роялі, Леніна,
Коли нічого в твоїх думках немає,
Як у поштовій скринці з ранку,
А здається що всеж є,
І ти наливаєш собі склянку,
Коли ,спека , а тебе це не хвилює,
Коли ,хвилювання майже нема,
Коли,кохання, все в тобі розпалює,
І коли все що відчуваєш недарма,
Тоді ти потрапив до весни,
Серед Луганських степів,
Тоді серед кращого літа ти,
Хоч і спека ще весняних Луганських променів...
ID:
427691
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 27.05.2013 14:32:33
© дата внесення змiн: 27.05.2013 15:31:41
автор: Бєльський Денис
Вкажіть причину вашої скарги
|
