Ти моя леді, солодка наче кава, солотша меду
своїм ти подихом мене причарувала. Ароматом твоїх уст
солотких наче апельсина, за сотні миль його б почув
до тебе лину.
1 куплет:
Сиджу біля вікна та відчиняю, лунає у колонках пісня Басти
холодний вітер у квартиру опускаю, та незнаю нащо.
Забути біль душі цей намагаюсь, слова твої жортокі
що душу на шматочки розривають, а на душі якись неспокій.
Мовчить навколо все лиш вітер чути, ковток повітря в мене віднімає
не можу заспокоїтись й заснути, про накіпіле я ніяк не забуваю.
Та навіть тут існують варіанти, змиритися та вкотре це зтерпіти
обіда серце ранить, чому не можем ми порозумітись.
Хотів слова свої назад забрати, погоджують я теж не був правий
та незумів тобі у очі це сказати, за все мене прости.
Я схаменусь та іншим стану, зміню себе не хочется сваритись
учора завітав до тебе пяний, сьогодні хочу вибачитись й знову помиритись.
Для тебе я лиш хочу існувати, для мене ти моя принцеса
рай у кухні будеш смачно готувати, щастя в дім принесеш.
Приспів:
Ти моя леді, солодка наче кава, солотша меду
своїм ти подихом мене причарувала. Ароматом твоїх уст
солотких наче апельсина, за сотні миль його б почув
до тебе лину.
2 куплет:
Забуті миті та я в душі поет, лишив в віршах ті запитання
що з нами є прожиті, ті привіти та прощання.
Прозорий контур наших мрій, на аркуші паперу застигає
згадає скільки ще надій, що й сторінок не вистачає.
Скільки присвятив тобі, та їх усіх памятаю,
повір ти варта іще більше слів, ніж слова прості кохаю.
Залишити перо не всилі, думки не можу зупинити
на світі музи не буває мила, як творив так буду я творити.
Відкривши двері нашої довіри, очіківав твою зустріти
та вона кудись пашла з туманом сірим, і хоч якби не шукала не помітиш.
Та я зустрів давно, в числі 20 цятім, як виграв той квиток
з тобою прогулятись. Моя мила світла та жадана в світі
в вікні тебе я бачу, зорею світиш, чомуж ти плачеш.
Без тебе я нудьгую, звик з тобою бути так що вже неможу
без тебе інших я не чую, без тебе у душі морозить.
24 січня 2012 року...
