Прокинулась раненько на світанку,
ти йдеш в зелене полі по росі.
Там ти знайшла давно загублену альтанку,
чомусь спокійно дуже стало на душі.
Щебет птахів тебе занурює у вічність,
вешневий цвіт - окраса цього поля.
Ти тут побачила природи усю плідність,
й така солодка ця тобі здається воля.
Схід сонця - привабливий й далекий,
зникають зорі в невідому глибину.
Ось прилетіли здалечі лелеки,
чекаємо на добру новину.
Холодний вітер розвіває твої коси,
думки окрилені летять у висоту.
А ти запитуєш сама у себ:"Хто ти?"
Так хочеш ти розбавити минулу темноту.
