|
О так я небо,
Що розбилось у серці,
Грюкнувши як ядерна бомбо,
Грибом в великій табакерці,
Щож мені було робить,
Як блискавка б'є і грім гримить,
Що ж я тут б'юсь,
Інформуюсь,
Я просто небо зі скла,
Я впало на підлогу,
І само себе неначе висікла,
Тікаючи в свою барлогу,
Я небо зі скла,що схоже на дзеркало,
Я ще зберусь у купу,і щоб недорікало,
Я буду цільним,
А зараз я просто пішло до спокою,
Хай великий Че ,не сумує,
Я ще збирусь,не помру я ,
Як стародавнє статує,
І зроблю ще собі сабантуя,
Я ще виживу повернусь до життя,
Бо я вірю,бо я це я,
І мене ніхто не заблокує ,
Я своє життя якщо треба перебудую!
А покищо потрібен мені,
Небу у серці великого Че,
Спокій в своєму домені,
І ще життя вперед потече!
Я не розбилось я просто у спокої,
Я не знищусь,через помилки прикрої,
Хоча це не помилка, а час,
На відлигу серед великих автотрас...
ID:
430162
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 08.06.2013 11:18:10
© дата внесення змiн: 08.06.2013 11:18:10
автор: Бєльський Денис
Вкажіть причину вашої скарги
|
