Слова просочуються крізь душевну призму,
І під прицілом твого погляду летять
Немов шампанського холодні бризги
Хоча вуста твої ображено мовчать.
Почуття павутинкою заплутались в серці,
І метелик кохання в твоєму полоні
Воскресне навіть після смерті,
Забившись на виснажливому троні.
Загублені думки розкриють таємницю
Розлитих ніжністю бажань
В яких ти не впізнав вовчицю,
Бо полював на дику лань.
