Коли в снах вже не бачим свіжість,
Чи це значить, що неживі?
Так зника безпричинна ніжність
Й виникають вірші нові…
А тупе западання клавіш
Витісняє руки тепло…
Я ще вийду за тебе заміж,
Ще зустрінусь із НЛО…
Ще закінчу життя в лікарні.
Навчусь жити із сонцем й без.
Але ліки, як завжди, марні,
Бо ніщо не лікує стрес.
Напишу тобі. Про доречність -
Мене гордість задушить знов.
Нами дихає безкінечність –
Небо, море й, бува, любов…
Як боїшся торкнути щастя,
чи це значить порожню ніч?
Завтра я не та ж сама Настя,
Але мабуть не в цьому річ…
Завтра ти вже не будеш милий –
Жорстко знімем німе кіно.
На добраніч. Вже завтра хвилі
Й ми ногами торкаєм дно…
