Коли болить й не знаєш що,
Коли з середини все рветься.
Коли душа у вогні горить,
Й від болі, просто, спопелиться.
Вона уперше і востаннє покохала,
Так щиро, що й позаздрила сама.
Вона не думала, вона літала,
В обіймах почуттів була душа.
І кожен день при зустрічі із нею,
Сердечко стукало, мов перший раз.
Обійняти ніжно так її хотілось,
Й зволожені її уста до скону цілувать.
І статус «друзі» не завжди був нам доречний,
Його порушували спільні почуття.
Це були спалахи, у вигляді емоцій,
За чашечкою кави чи вина.
Багато спогадів залишилось сьогодні,
Та спогади – це вже не те…
Емоції уже односторонні,
І серце й досі виривається з грудей.
І розлюбити я її не можу,
Не хочу? Можливо ви й праві…
У серці назавжди її залишу,
Її єдину, що кохатиму завжди.
дякую 
