«Сорок вісім кроків»
Тамара Васильєва
Кременчук – 2013
Хто вже тільки не розмірковував про особливості жіночої поезії. Тепер, коли я прочитав збірку віршів Тамари Васильєвої «Сорок вісім кроків», настала і моя черга повправлятися на цю тему.
У чоловіків і жінок різне світовідчуття і світобачення. В жінки різноманітніший світ емоційних тонкощів. Жіноча поезія, як правило, ніжна, мелодійна, чуттєва. Хоча тематично вона про одне – найголовніше – про очікування зустрічі з любов’ю і щасливим майбутнім.
Не виняток і перша книжечка Тамари Васильєвої. Справді, про любов, кохання і пов’язане з ним жіноче щастя в книжці чимало написано. Одні тільки назви поезій говорять самі за себе:
«Фонтан любові»(82)*, «Вино любові»(89), «Сила любові»(76), «Любов чи самотність»(93), «А вітер мене любив»(94), «Березневе кохання»(118), «Твоє кохання»(88), «Щастя»(88), «Щастя мить»(115), «Привези мені щастя»(74),
Та й що в цьому дивного – адже жінка більш чутлива до духовного світу, тому в жіночій поезії більше добра і ніжності, тепла і страждань.
«Хотілося щастя, хотілось любові,
Хотілось…хотілося просто життя…» (68)
Можливо, тому, що Тамара Васильєва стала писати не в юному віці, а зрілість потребує більш стриманого способу передачі почуттів, в її віршах кохання не перетворюється на запеклу війну статей з усіма її перемогами, поразками і примиреннями. Її простір не обмежується простором спальні. В них немає шокуюче екстравагантних еротичних фантазій про плоть, шал і бажання. Емоційний спектр лірики має не надто контрастний розмах коливань від почуттєвого піку, близького до навіженості, аж до повної депресії.
Єдина «постільна сцена» в книжці така:
«Чому тепла ковдра схолола…
Де ділось її тепло?
Так боляче…правда гола.
Скажіть, а тепло було?»(71)
– так стримано і глибоко.
Кожен вірш у Тамари Васильєвої про любов. Це і ніжна зворушлива любов до матері – «Прости мене, мамо»(51), «Мамина хустка»(53);
і любов до рідного краю – «Рідному краю»(50), «Кременчуцький наш край»(49);
любов до рідного села, з яким пов’язані світлі спогади дитинства – «Моє село»(39), «Там зростали»(48), «Моє дитинство»(45);
любов до розмаїття навколишнього світу, до природи – «Музика природи»(16), «Пробудження»(14), «Я на межі між осінню й зимою»(26);
любов до мистецтва, музики, танцю – «Дяка Маестро»(32), «Я не знаю, про що написать мені вірш"(30).
В книжечці «Сорок вісім кроків» ви не знайдете пафосу і закликів, ви відпочинете від гострої аналітичності та безпощадності в переоцінці духовних цінностей. Поетеса уникла як і стеpвозно-істеричної, так і поблажливо-материнської інтонації. Поетеса не займається штучним прикрашанням віршів незвичайними образами, маловживаними словами. Дуже симпатичними є і декілька малюнків Віктора Курила, вони добре вписуються в загальний настрій збірки. А настрій цей можна визначити так – жіночність – це джерело вічних людських цінностей, а роль жінки – поєдання кохання з вічністю життя.
І на завершення вірш про це Віктора Оха:
Тендітна, чутлива беззахисна жінка
дарує кохання і вірності миті.
Насправді, вона наче з каменю стінка
і справжня опора в мінливому світі !
==========================
*– в дужках номер сторінки в збірці «Сорок вісім кроків»
Євмен Бардаков
12.07.13
Ще одна толкова, цікава, змістовна рецензія, яка закликає познайомитись з автором! Молодець, Вітя! Добра і потрібна робота!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже Анатольевич!
Наші коменти один одному - це теж критика. Похвалити, якщо сподобалось, уточнити, якщо не зрозумів, підтримати, порадіти, коли в товариша по аматорству щось непогане вийшло, і коли тобі люди кажуть приємні слова -все це теж літературний процес. (Нехай і не на надвисокому рівні).
Будьмо!
Вікторе, Ви - щирий літературний критик. З Вашої подачи читач буде цікавитися Автором, про вірші якого Ви пишете. Дякую Вам, за таку Вашу різнопланову працю.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так приємно від Вас, людини, яка знається на книжках, це чути! Для того люди і спілкуються в Інтернеті, щоб серед людей зі спільними інтересами обмінятися думками і враженнями. Дякую Вам!
З цікавістю натиснула на "Кроки любові" Віктора Оха і на мить завмерла, коли побачила там свої, вірніше аналіз моєї збірочки Щиро дякую! Відверто - не чекала такої оперативності. Приємно знати Вашу думку - думку читача,критика,композитора, адже це мої перші кроки в творчості, які Ви так гарно назвали - кроки любові.
Щиро вдячна Вам!І хочу сказати - у своєму вірші на завершення дуже тонко підмітили особливості жінки.
І...так хочеться хоч трішки критики. Ну хоч в приваті напишіть недоліки, я ж знаю, що вони там є
Чекаю, що поставите матеріал ще й на "Натхненні". Успіхів Вам!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно було мені, пані Тамаро, працювати над музикою до Вашого вірша "Мамина хустка". Радий був отримати від Вас саму збірочку. Тому й спробував написати невеличкий її аналіз.
Я в своїй критиці зумисне не відшукую недоліки, не повчаю, як треба писати, не ставлю оцінок, не визначаю рейтингів.
На будь-якого мистецького авторитета чи "гіганта думки" я міг би написати пародію, знайти слабкі місця чи паралелі з написаним до нього. Будь-кого можна поставити в тупик простим і тупим питанням:"От написав ти... Ну, і що!?"
З Вашої подачи читач буде цікавитися Автором, про вірші якого Ви пишете. Дякую Вам, за таку Вашу різнопланову працю. 
Для того люди і спілкуються в Інтернеті, щоб серед людей зі спільними інтересами обмінятися думками і враженнями. Дякую Вам! 
Щиро дякую! Відверто - не чекала такої оперативності. Приємно знати Вашу думку - думку читача,критика,композитора, адже це мої перші кроки в творчості, які Ви так гарно назвали - кроки любові.
Успіхів Вам!
Для Тамари.
