Мене не лякає
самотність,
приємно
послухати тишу
Буває, не схочу
до гурту,
заради мовчання
залишусь
Залишусь
на березі річки,
мов в рідній
до болю домівці
Послухаю дзюркіт
водиці,
пройду
до святої криниці
І зможу згадати,
як випав
з колиски старої
в дитинстві
Як щиро з цього
сміялась рідня,
що на свято
зібралась
З старого колодязя
вмиюсь,
з цебра,
льодовою водою
І, хрестиком вишитим,
витрусь
рушником,
що висить наді мною
Модельні зніму
черевики,
відчую
приємну вологу
Бо босі ноги,
як в морі,
в травиці
з росою потонуть
Пройду
по зеленім споришу
і, раптом,
зупиниться сонце
Пташина в небі
застигне,
і цілим
побачу віконце
Розбите
тією рукою,
що зараз
аркуш тримає
І в серці
луна відгукнеться,
і в пам’яті
рід воскресає…
Побачу
рідну матусю
і діда,
що сітку збирає
Сріблясту
пійману рибу,
що зараз
і в річці немає
Себе,
босоногим й щасливим,
турботи і злиднів
не знаючим
Дядьків і веселого
батька,
про щастя і долю
співаючих
Побачу
ще спритну бабусю,
тітками
тихенько керуючу
І тацю
з пухкими млинцями,
спокусливо й смачно
паруючу
Відчую
запах полину,
що ввечері
в полі гойдається
Ковтну набігаючу
слину,
з уяви
млинці проганяючи
І, з болем ,
думка прокинеться,
як хутко
в наш час забувається
Все те,
що і є - Батьківщина,
що в пам'ять
з дитинства в’їдається
Я прошу,
уважніше, друзі,
до серця
прислухайтесь слів
Не можемо знати
усіх ми,
від пращура,
сестер й братів
Живемо не турбуючись,
часом,
що хворий
навпроти сусід
Забули про дружні
стосунки,
хоч з Кия
іде родовід
Про рідну забуту
праматір
я хочу
всім нам нагадати
Повинно
борги повертати
правічній
терплячій батьківській хаті
ID:
441391
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 04.08.2013 11:44:41
© дата внесення змiн: 04.08.2013 11:44:41
автор: Сергiй Червонозорянський
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарно!!!
