Частина 4
Мені раніше байдуже було
Багато я всього не помічала
І стіни твої – сумніви і сталь
Неначе шаль, що очі закривала
Закутали мене сповна…
На мить осліпла я, не більше
І знов торкаюсь я свого крила
Воно болить мені, як і раніше
Ці зависокі стіни тиснуть на моє ім’я
Мені всі радять: «Будь простіше, схаменися
Як всі нормальні люди будь, живи, молись»
Та образ твій знов збурює всю душу
І ми зростаємось навік
Не до вподоби мені ця ідея
Я жити хочу, волі дай мені!
Занадто захопилась я, послаб свої тенета
Я потребую простору, та тануть мої дні
Схилися наді мною, творіння людських рук
Де ж еліксир життя, дарований тобою?
Я згублена цією грою
Та, може, є вина й моя…
Квітень, Липень 2012
Вражає..
