Коли ти будеш сидіти і писати свій черговий геніальний твір
я буду ходити на курси французької, і, знаєш, я таки вивчу її
а ти й надалі писатимеш, писатимеш, писатимеш,
потім тобі це набридне і ти розірвеш ці ганебні листки паперу
ніхто не дізнається про що ти писав, чи, можливо, про кого
всі ці дрібні літери викарбуються у тебе на серці гнійними рубцями
ти розказуватимеш мені кожного вечора частинками цей роздертий твір,
а я засинатиму під звуки твого голосу нічого не запам’ятавши,
і ніколи не дізнаюсь, що так терпко тебе болить у душі.
