Кожен має свою рідну мову
Але не кожен розуміє її суть.
І коли хтось веде з кимсь розмову
Використовує її красу.
Рідна мова, наче спів солов’їний,
Що роздається весною в саду.
Рідна мова, наче дзюркіт струмочка,
Що показує свою чистоту.
Багато років її шліфували,
Великі поети-письменники, Шевченко й Франко
І жодна людина достоту не знала
Як у житті їм важко було.
Але нині розцвіла наша мова,
Як синя волошка на зеленому полі
І тепер вона буде довіку
Частинкою людської долі.
