Мене тішать квіти польові,
Бо вони тендітні та ласкаві.
Сонячно-привітні і живі,
В мить розвіють розпачі-печалі.
Звісно, що трояндова краса
Гостра і усім нам не байдужа,
Шарм, зваблива в пелюстках роса,
Королева тут троянда-ружа!
Та теплом душевним манить знов
Ніжний погляд лагідних ромашок,
Маки, мов незвідана любов,
А волошки – ранку сизий пташок.
Так і люди: тішать дзеркала
Вродою захоплюють своєю,
Але жодна крижана краса
Зовсім не рівняється з душею.