|
"Навіть така дрібниця, як помах крила метелика, може, зрештою, стати причиною тайфуну на іншому кінці світу."
Вона.
Привіт, щоденничок ...
Як же так сталося, що в моєму житті єдиним співрозмовником став ти? Я повірила в любов абсолютно марно. Писала всі ці дурні листи, цьому уявному Йому ... Яка ж я була дурна! Я зовсім одна в цьому світі. Я розумію, що кожна людина в сутності назавжди залишиться самотньою, страшно, що я стала боятися цієї самотності. Я не знаю, що зі мною відбувається, для мене стали болісними хвилини наодинці з собою. Хіба любов така? Навіщо вона поневолила мене? Я думала, що закохана людина згортає гори, літає в небесах, дарує людям радість і щастя, а в результаті - отримала океани сліз, тортурні хвилини очікування, привиди у вигляді страхів, що він зникне з мого життя, що втрачу його назавжди ...
Я стала більше спати ... я дуже багато сплю, аби не думати. Весь тиждень я чекаю вихідних, щоб зустрітися з Ним ... По буднях я мовби й не живу зовсім, а перебуваю в якомусь коконі очікування цього самого життя. А життя це триває немов політ метелика - красиво, але дуже мало. Лічені рівно три години - пролітають секундами, але він ніколи не затримується більше покладеного. Він каже, що весь час у нього розраховано. І називає мене дурним дитям, коли я кажу, що життя вимірюється в емоціях, а не у годинах.
Пройшов лише місяць, а у мене геть пропав інтерес до життя, адже раніше у мене було стільки питань, стільки захоплень, а зараз - ні. Я знайшла Його, але втратила себе. Я знаю, що йому подобається футбол, що він вболіває за «Манчестер» і ніколи не пропускає жодного матчу, його улюблені фільми - «Містер Ніхто», «Сім самураїв», «Адреналін» - я їх переглянула кілька разів, щоб краще зрозуміти його, він є затятим шанувальником фотографії Анселя Адамса, а також мистецтва в цілому - сюрреалізму зокрема. Коли він привів мене на виставку сучасних витворів цього дива в стилі хоррор, якщо чесно, мене мало не знудило від цих картин. Я розумію, що в багатьох з них багато сенсу, але було стільки гидоти, що хотілося просто бігти звідти ... Йому я звичайно ж нічого не сказала, адже він так захоплюється неординарністю цих художників ...
Вранці він незмінно виходить на пробіжку, і чотири рази на тиждень відвідує спортзал. Він ненавидить, коли незнайома людина намагається до нього доторкнутися, коли чай в чашці не доливають до самих країв, перебирати документи і розкладати їх по папках, зате терпіти не може, коли у когось бардак на робочому столі комп'ютера або флешці, гучні розмови в автобусі, фісташкове морозиво. Він не засинає без ковдри, в 9 вечора він відключає телефон - і стверджує, що будь-яка справа почекає до 5 ранку. Я колись запитала: «А якщо нещасний випадок або пожежа?», А він як завжди впевнено відповів: «Давай об'єктивно. Я - лікар? Ні. Пожежник? Ні. Так чим я зможу допомогти? ». Будь-яку іншу людину я перестала б поважати після таких слів, а послухавши його - задумалася, адже все-таки в чомусь він правий.
Я кожен день тільки й роблю, що заучую його звички та уподобання від і до. А що я знаю про себе? Що я люблю? Я зовсім все розгубила і забула ... Хто я? Навіщо? Є просто Він і якась подоба його тіні ... Але найстрашніше не це ... сьогодні перша маленька трагедія. Сьогодні субота, а я навіть не можу вийти зі свого маленького кокона ... Я немов відродження чекала його приїзду, а він скинув коротку смс - «Вибач, мала, справи. Побачимося на наступних вихідних. »Перше бажання - розбити телефон, перша емоція - лють і відчай, потім думки - від з'їсти цілком торт до напитися і відправитися з подружками в клуб ...
Але хандра перемогла. Втупившись в одну точку я просиділа близько півгодини. А потім пішла в парк ... Природа заспокоює мене куди краще, ніж солодощі та алкоголь ... та й без неприємних наслідків. Я йшла і не бачила ні людей, ні машин, нічого навколо ... просто якесь спустошене я з очима, не виражають абсолютно нічого ...
Допленталася до якогось дерева ... і ось пишу ... тобі ... кому мені ще писати ..
Все-таки, напевно, варто подзвонити подрузі. Кажуть, коли у тебе депресія, самотність - не найкращий друг ...
Він.
Я досі вірю в тебе... Хоча, напевно, даремно. Варто було залишатися таким же циніком, як і раніше і не думати про якісь дива.
Я відчуваю тільки зпустошеність, якої раніше не було... Я не придумав, правда... таке враження, що ніби ти покинула мене... покинула, так і не зустрівши..
Любов - отрута ...
А й справді так ... Коли часто говорять «люблю», а після ця людина з твого життя зникає - спробуй вирвати це з себе ... Спробуй жити далі. Без цього «люблю». Ні, жити-то можна ... Але як воно - так жити? Коли здається, що тебе в будь-яку мить розірве зсередини ... Коли хочеться впасти на коліна посеред вулиці - і кричати ... Від болю. Від відчаю. Від любові.
Але як і будь-яка отрута, малими дозами любов корисна ... Адже якщо ти не чуєш «люблю» ніколи - в цьому теж нічого хорошого немає. Ти не говорила ніколи ... Але я вигадав твоє люблю, і тому тільки я винен у тому, що зараз зі мною коїться ...
Ні, я не думаю про тебе завжди і скрізь. У мене повно інших думок ... Але варто лише згадати ... На щастя, я згадую все рідше. І я розумію, чому ти обрала саме такий спосіб відшити мене ... Повне, незаперечне ігнорування. Найбільш болісно. Найбільш швидко. Ти так думаєш ... Може, якби я не розумів мотиву, то це і подіяло б ... Але нажаль ...
Ну да ладно, досить ниття. Ти не моя. Точка. І ніколи нею не будеш. Я, мабуть, і сам не правий у своїй кілька дитячій упертості, все ще чіпляючись за почуття ... Але я не можу інакше.
Жити - так з усіма злетами і падіннями, любити - так відчайдушно ... Приблизно так. Я не можу просто так забути. Не можу просто піти і знайти іншу. Та й смішно ... Іншу ... Ти - найкраща для мене ... Так, може я і не гідний кращої ... Але чи це привід вибирати гірше? Ту, яку я не буду любити? Відносини заради відносин ... До чого обманюватися? Вони не заповнять порожнечі всередині. Навіть скоріше навпаки ... Або наповнять, але чимось не дуже приємним. Ні. Я повинен впоратися сам ...
І сьогодні моє ліки - кіно ... хоч щось же має змінитися в моєму існуванні ...
ID:
440161
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.07.2013 09:38:28
© дата внесення змiн: 08.09.2013 13:01:05
автор: Юліанка Бойчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
