О Господи, у хáосі пітьми,
серед обману цього злого світу,
так важко огорнутися крильми,
щоб душу обморожену зігріти.
Усюди протяг… Всюди демон зла,
немов хазяїн, кожного пантрує.
А серцю хочеться весняного тепла
і втечі в сад, який його почує.
Почує слово, Господи, Твоє,
котре злітає з уст моїх несміло…
…Ген в неокраї день новий встає –
ще не дозрів, а вже зарозумілий.
А я прошу, допоки не зомлів,
щоб Україна в часі при потребі
не впала ниць серед нових громíв,
які вже множаться… але не в небі.
березень 2012
Гарно написано)
