1.
Хвилі.Хвилі.Хвилі.Я підупав на силі.
І арабески мої в прах...
Дивні хвилі,чорні- а не білі,
Сумом в батьківських очах...
Прийми,прийми,мене на небо,
Пусти,пусти мене до себе....
Прости мене старого комуніста,
Пусти до предків калиту їсти.
Я мріяв про загірну земну комуну.
Я перший готував для неї руни
І перший розпікав свої глаголи,
Задовго до першого рок-н-роллу!
Та не судилось-Слово розтоптали...
Вони боялись,вони певне знали,
що кон*юктурам і часам,
Катам і ланцюговим псам...
Не скорити ніколи Духу святого,
ТА звірі пішли в обхідну дорогу...
2.
Тихенько в ніч узяли Ялового.
Й мене візьмуть,щоби не плутав ноги,
Щасливому радянському майбуттю,
Черкнути кулею по життю...
На радість гонителям своїм і ворогам,
Прости мене Боже-пусти у свій храм!
Прости мені Боже,бо я лише дим...
Помилуй мене і пусти у свій дім!
*Яловий-Юлія́н Шпо́л (справжнє ім\'я і прізвище Миха́йло Омеля́нович Ялови́й, *5 червня 1895, с. Дар-Надежда, Полтавська губернія — †3 листопада 1937, Сандармох) — український поет, прозаїк і драматург родом з Полтавщини. Належав до літературної організації «Гарт» і ВАПЛІТЕ (її перший президент), найближчий однодумець М. Хвильового.
Жертва сталінського терору.
15.08.2013
