Він постійно тримав мене за руку, в його очах я бачила пекельну ненависть і водночас пристрасне кохання. Ми дуже багато пережили разом щоб просто піти по різні сторони життя . Нас об' єднував час прожитий разом, він був чудовим, але кожен із нас розумів що він колись закінчиться. Що небуте того що було.
Ми сиділи біля кав' ярні і пили какао воно було дуже теплим і смачним . Я дивилася на нього а він на мене, ми обоє розуміли що з нашим поглядом іде наше кохання, наші надії, наше все спільне життя. Ми розійшлися без слів, без лишніх емоцій, я розуміла що буде боляче, але мені тоді здавалось що я сильна, що я переживу усі негаразди...
І ось наша остання прогулянка біля парку, але так малося статися, ми нічого не могли сказати одне- одному.
І ось дійшовши до моста закоханих, ми розійшлися це була наша остання зустріч, наші останні погляти...
Минуло два місяця, наші шляхи розійшлися по різні боки, спочатку було важко але потім напевно все минуло.
І ось я знову сиджу в кав' ярні, важко сидіти тут, все нагадує про нього, кожен куток, кожен промінь сонця.На обличчі потекла сльоза .Я довго думала, і вирішила пути туди, де ми останній раз бачилися з ним. Було дуже холодно адже зараз зима. Я дійшла до трішки засніженого моста, і побачила там надпис "- я все ще тебе кохаю"
Ці слова були дуже важливими для мене, я відразу захтіла позвонити то нього, але не встигла. Послизнувшись я впала в воду, яка ж вона холодна, який же нестерпний біль.
Останнє що я чула це його крики, та плач. Прокинувшись я побачила перед собою світлу кімнату, вона була дуже теплою і білою.
Я померла, я в раю, життя закінчилось, і я зрозуміла що я кохала його до останнього подиху, я завжди буду з ним, буду його бачити але тільки з небес, тепер завжди я його оберігаю.
