Коли ти перестанеш гризти собі стопи,
Побачиш, що весь світ в землі,
В своїм стражданні ти не одинока –
Вставай на них і протопчи свій шлях в борьбі.
Коли ти перестанеш їсти собі душу,
Побачиш, що на світі все ще йде життя,
Що помирають і народжуються в муках,
То відпусти її – знайде вона свій шлях сама.
Коли ти перестанеш шкрябати по серці,
Побачиш, що на світі ще живе любов,
Що лиш вона із тіней робить душі,
І завдяки цій силі ти розквітнеш знов.