У Львів дощі приходять танцювати.
Галантно вклоняються будинкам
і запрошують їх до танцю.
У Львові будинки люблять танцювати вальс,
заплющивши очі від задоволення,
разом з дощами і перехожими,
разом з великими калюжами,
і з намоклими квітами,
вони люблять злегка коливатися
у танцювальній задумі.
У Львові калюжам подобається танцювати польку
разом з відображеними будинками в очах,
взявши за руки дощі і автівки,
вони шалено звиваються поміж перехожими.
У Львові, коли падає дощ,
перехожі танцюють фокстрот,
взявши до пари кожен свою мрію,
дуже схожу на парасольку,
вони люблять поспішати
поміж танцюючими калюжами
і танцюючими будинками,
вони люблять робити вигляд,
що тікають від дощу.
У Львові прагнуть танцювати горнята з чаєм.
Вони затамовано слухають музику,
яка долинає звідусіль,
тепло і ніжно беруть за руки кожного,
хто думає, що не вміє танцювати під дощем,
і злегка розколихуючи свою ароматну сутність
танцюють так вишукано,
як тільки можна танцювати у думках.
У Львові танцюють думки разом із дощами.
Це їхній білий танець,
і їхнє найперше, найніжніше зізнання…
