Осінній поклик з сьогоднішньої осені в гарячий шоколад.
В останній раз, смакую ним. На про запас спакую весь багаж.
У ньому буде: смак, коньяк, кіно, і вся позбавлена життя війна.
І все що є, набуде час. В останній раз забуду те ім'я,
Що залишає присмак, як дитячий лимонад.
Як дитячий сильно-агресивний препарат, чи плач.
І незалежно від зусиль, узяти незавершену печаль,
В музичній плоті, і розчинити у очах. У тексті і в підтексті "йдіть всі на...".
У цих словах я від'їжджаю але не кажучи, прощай,
Покину зліва ноти. Почути б голос їх.
Поринути в спектакль монодій, і запам'ятатися на декілька хвилин.
На протилежній стороні залишу я, вуаль, чия вона, хтозна.
В останній раз, закриє свій сезон осінній марш, парад дощів і урочистий листопад.
Це знак. Під парасолькою поміститься ще хтось.
Хто не боїться чути грім. Кому не все одно. Кому не соромно створити тут содом.