Чому втрачаєм тих кого ми любим?
Чому вони постійно від нас йдуть?
Чи то посваримось через якусь дрібницю,
чи скажемо якусь дурницю,
проколем душу пікою своїх думок.
Ми робим щось у віроломнім гніві,
а потім ждем прощення у надії,
що зрозуміють нас , пробачать й обнімуть,
що зроблять те чого ми не зробили,
коли нам було байдуже на них.
Чому втрачаєм тих кого ми любим?
Чому вони постійно від нас йдуть?
За їх усмішку вбити ми готові,
ну а вони кидають нас поволі ,
за нашу доброту, клянуть і б'ють.
А б'ють туди , де ран не видно,
де біль стискає так тендітно,
що ми лягаєм не в лікарню,
а в тепле ліжечко у спальні,
щоб бурю втихомирить,у самім собі.
Чому втрачаєм тих кого ми любим?
Чому вони постійно від нас йдуть?
Коли ми любим їх , й вони нас люблять,
коли кохають, пригортають, бережуть,
ми відправляєм їх в останню путь
Вони вмирають, нас лишають
і пустоту нам в дар заповідають
Чому у світі ще немає ліків від пухлин?
які коханих наших забирають
у зовсім інший світ, де нас не має
Чому кидаєм виклик тим кого ми любим?
Чому вони кидають виклик нам?
Чому вони ідуть від нас подалі?
Чому це схоже на розлуку у вокзалі?
Чому, чому, чому?
Важко на всі ці "чому?" дати однозначну відповідь. 
