«Пшениця – юнакам,
А вино благоуханне – дівам;
Жніть, друзі мої, жніть!»
(Григорій Сковорода)
Блукаючи мокрими вулицями осіннього Дубліна, зачіпаючи своїм костуром старого відлюдника мокру бруківку дороги вікінгів, я подумав, що вітер – це хтось у сірому. Так мені здалося…
Я теж осінній пес Кулана,*
Я теж, як листя
Спадаю у безодню Ніщо.
Хтось у сірому
Сказав, що Ніщо воно,
Як осіння сирість,
Як мокрий дощ дня
Десятого жовтня.
Сонце моєї осені,
Як Місяць вашої весни:
У шматку твердого сиру
Ті самі кратери,
Як і на шкірі сліпого пастиря –
Пастуха зірок міста.
У кожного свої Ніщо,
Як монетки.
Киньте їх дзвінкою лептою
У капелюх клена-безхатька:**
Він загубив свої золоті асигнації.
Залатайте мені дах хмари –
Нехай моя тінь сховається
У хату тужливої осені.
Келих неба наповнений
Гірким віскі.
Ковтайте його!
Ковтайте!
Примітки:
* - всі ми на нашому сумному острові є псами Кулана. Всі йдемо на офіру чи то нам мріям чи то героями колісниць сонця…
** - можна кинути їх у капелюх ясена-жебрака. Це не принципово.
Сонце моєї осені,
Як Місяць вашої весни:
У шматку твердого сиру
Ті самі кратери,
Як і на шкірі сліпого пастиря –
Пастуха зірок міста...- Які чудові влучні образи! Гарно, по-осінньому меланхолійно.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А таки цікаво!у Ваші речі треба вчитуватись, доростати. Раніш читав на літклубі, на перший погляд, ніби банальщина. оригінально-так. своєрідно, але простенько.а потім ще перечитував, пізнавав глибину і все- таки кайф!Хоча мої друзі каажуть(вибачайте за відвертість) - на любителя. Але мені подобається! 555
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відвертий відгук! Пишу як пишеться... А твори виходять різні...
Які чудові влучні образи! 
Гарно, по-осінньому меланхолійно. 
