Мій Боже милий, ще з світанку дня,
Тебе в своїх молитвах прославляєм.
Щоби на нас з небес любов зійшла,
Бо без любові у злобі блукаєм.
Що закриває нам світанок дня,
А у душі мов ніченька дрімає.
Здається, що надія помира,
А віра наче свічка помирає.
Лише з тобою вірних два крила,
Душа розправить й пташкою співає.
Без тебе мов безкрилая вона,
І до святих нбес не долітає.
Адже людина в мареві гріха,
Й без молитов неначе завмирає.
Їй недосяжна неба висота,
Бо молитов святих не промовляє.
Душа лише в молитві ожива,
На неї дух святий з небес спливає.
Душа без Бога наче не жива,
Немов дитя без неньки помирає.
Пробач прошу, пробач ради Христа,
Що ще нажаль у важких гріхах блукаю.
Хай береже з небес твоя рука,
І нас з упадків грішних підіймає.
Цвіте троянда у моїм саду
Цвіте троянда у моїм саду,
Що ароматом душу полонила.
І що зі мною зовсім не збагну,
Я мов літаю, наче маю крила,
Немов би над землею я лечу,
А в грудях радість тріпотить стокрила.
Від радості безумної кричу,
«Привіт земля, тебе я розбудила».
Мигають доли, гори та моря,
А тиша наче світ приворожила.
Цвітуть сади, панує скрізь весна,
Разом з птахами, я лечу щасливо.
Незчулася як темна ніч пройшла,
Невже мені це все лише приснилось.
Примарилось, що я лечу сама,
Й земля зі мною наче говорила.
Мабуть що ні, таки літала я,
Душею, що святі розправив крила,
Летіла в небеса хвалить Творця,
І молитов торбинку захопила.
Її у жертву Богу віддала,
І на Престіл з пошаною зложила.
З сльозами покаяння принесла,
Бо грішним пилом душу забруднила.
З очей стікала зболена сльоза,
Й свіча теж на Престолі тріпотіла.
Й трояндою цвіте моя душа,
Що в молитвах себе Христу відкрила.
ID:
454126
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.10.2013 21:14:49
© дата внесення змiн: 12.10.2013 21:14:49
автор: SVETA_S
Вкажіть причину вашої скарги
|
