Вокзал. Роздоріжжя. Вибір.
Каридорами люди блукають.
Вихід у інший вимір.
Їдеш туди, де чекають...
А, власне, хто - не важливо:
Родич, людина, місто...
Десь зупинитись, можливо?
На правильний потяг сісти?
Їхать туди, куди треба,
А не туди, куди хочеш?
Не вештатись просто неба?..
Просто заплющую очі.
В цім безперервнім потоці
Умовностей і зобовязань
Людина на кожнім кроці
Сама собі в камері вязень.
Сама собі пути будує:
Ланцюги, кайдани, диби...
Хтось, може, колись поміркує:
А чи існує вибір?