Якось так не виходить, щоб зовсім без авторитетів,
Без порад від сторонніх і хибних орієнтирів.
Так уже повелося - багато розмитих сюжетів
І ми дуже невміло наводимо чіткість пунктиром.
Залишаємось в пастках стандартів і стереотипів.
Нас частенько хвилює питання: "А що скажуть люди?"
У кіно про щасливих шукаєм собі прототипів,
З понеділка чекаємо знов /апріорі/ на чудо.
Але все як було. З понеділка і з Нового року.
Кожну долю секунди життя відкладаєм на завтра.
Частенько чекаєм від інших вирішального кроку.
Замість вчинків у нас гороскоп,ніби магія мантра.
В нас хронічна відсутність усмішок, хоч досить сарказму.
Безліч комплексів, рамок та лінню передозування.
І щодня задихаємось ми від буденності спазму.
Новий день висипає, мов з сита, питання, питання...
І, немов черепахи, ховаємось в панцир, сповільнюєм рухи...
Наш страх на межі параної - нікому не віримо.
Лиш надія, мов краплі роси на землі у посуху...
Є відрізки життя,що написані сірим по сірому.
Глибокий вірш. Філософський. Мудрий! Чи не кожен впізнає у якомусь із окремих рядків-речень-думок частинку себе, своєї поведінки, своїх поглядів. Так влучити кожним рядком у ціль зовсім не просто, Вам це вдалося. Вибито 10 із 10. При цьому це не був постріл навмання, це був постріл легким філігранним рухом саме у людську душу, людську самосвідомість.. Сподобалося. ДУЖЕ!
СвітанОk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий чудовий коментар.) Безмежно рада читати такі відгуки)))
бачу любиш дати цікаве словечко)
