27.10.2013* 14:55
ГРУДЕНЬ 1990
Виявляється, що я, який завжди все фіксував про своє життя, в тому році, принаймні - в кінці його, вів записи хаотично і несистемно. Тому, риючись зараз в них, бачу, що переплутані певні дати і події, їх послідовність, але вони всі були і це є головним.
Цей останній місяць 1990 року відзначився для мене двома суттєвими сенсорними реалізаціями, одна з яких почалася в Енергодарі.
До Енергодару, де знаходиться Запорізькі АЕС та ТЕЦ, я приїхав в кінці жовтня і, якось спонтанно, у розмові із головним архітектором міста сказав їй, що, як мені здається, доцільно було б розглянути питання про зелені насадження з іншої точки зору, а саме: чи не є головною причиною такого випадіння зелених насаджень патогенність в місті. Для цього доцільно звернутися по допомогу до місцевих езотериків.
- Як, ви не знаєте хто це? Добре. Розказую. Як, ви не знаєте чи є вони у вашому місті? Контактор є. От бачите: вже краще! То може ви їх зберете разом? Так у вас є до кого звернутися з цим! Дуже добре!
Заради справедливості слід сказати, що загальна екологічна ситуація в місті була жахлива. Я ознайомився із звітом про цей стан в місті за 1990 рік. Багато що приголомшило в цьому звіті, і перш за все, що розглядався екологічний тиск на природу, а не на людей. Слід визнати, що тоді мене цікавило тільки виконання замовлення, тому про людей у мене промайнула думка і щезла. А от таблиці цього Звіту вразили, бо вони говорили про явні екологічні проблеми в місті, яке було побудоване спеціально для обслуговування електростанцій.
Ілюстрація.
Концентрація тяжких металів у повітрі Північної півкулі Землі та в місті Енергодар (1990 рік, норма 0,001 мкг/куб.м):
залізо = 144,0/3690;
магній = 4,2/114,7;
цинк = 10,0/67,7;
мідь = 12,2/8.7;
свинець = 4.4/38,0;
нікель = 2,2/10,1;
кадмій = 2,0/0,8.
Ми бачимо, що забруднення Північної кулі було кошмарним стосовно норми, але ситуація в Енергодарі по відношенню до неї була ще жахливіша, і характеризувалася:
залізо = гірше в 25,6 разів;
магній = гірше в 27,3 разів;
цинк = гірше в 6,8 разів;
мідь = краще в 1.4 разу;
свинець = гірше в 8,6 разів;
нікель = гірше в 5,1 разу;
кадмій = краще в 2,5 разу.
Порівняння екологічної ситуації навіть із загальною "середньою температурою по палаті" для планети у розрізу півкулі показує, що вона в місті була значно гірша, ніж ця "усереднена температура". Таким чином, екологічний тиск на зелені насадження в Енергодарі був великий, хоча і відомо, що зелені насадження мають здатність дуже гарно адаптуватися до змін у середовищі. З'ясувалося, що ареали випадіння нових зелених насаджень не корелювалися із відстанями максимальних викидів. Тому у мене і виникла ідея мобілізувати місцевих езотериків та зробити спробу знайти кореляцію цього випадіння із аномальними зонами.
Треба визнати: я в той час мав вельми розпливчату уяву про ці патогенні зони і, як з'ясувалося, місцеві мої колеги - теж.
Пам'ятаю, що я прийшов на місце зустрічі разом із головним архітектором до Будинку культури, а коли зібралися запрошені нею люди, то ми пішли в один із кабінетів цієї світлої будівлі. Нас було до десяти чоловік. після того, як я був представлений товариству, зробив коротеньку доповідь на тему аномальних зон.Та з'ясувалося, що ніхто нічого про це не знає. Після цього почалося спілкування між нами і я зрозумів, що місцеві, знаючи щось один про одного, ніколи разом не збиралися і спілкування у них між собою не було. Це я мимоволі виступив у ролі збирача їх до купи і вони навіть вдячні мені за ці!
Друга зустріч відбулася на другий день - мене запросила до себе сім'я Захарчуків. Людмила Григорівна була відомою людиною в місті як контактор та екстрасенс. Про неї писали газети міста, району і області. І було про що. Вона працювала художником модельного ательє і тому дома завжди був швейна крейда. І от, один раз, прокинувшись вранці, вона побачила, що цією крейдою були розмальовані меблі та дзеркало. Найцікавішим було те, що малюнки та написи на дверцятах шаф були зроблені із середини в той час, коли вони були закриті на ключ. З нею почався Контакт. Перша реакція у неї була звична - недовіра, але далі почали йти не тільки написи, а і сни. Відбулася Ініціація - космічна цивілізація, яка назвалася АМТРА, відкрила в жінці сенсорні здібності. При цьому наголос робився на тому, що все це робиться заради доньки Людмили Григорівни, яку вона мала від першого шлюбу.
Людей було на зустрічі не багато і вони явно прийшли познайомитися зі мною. Я був у піднесені, але ніяк не міг зрозуміти що ж повинен робити. Голос мовчав. Я у захваті розглядав написи на стінах, на стелі, на дверцятах шаф, хоч в той час деякі з них вже були новоявленими - все це через декілька днів щезало і з'являлося в іншому вигляді. Дивився я і на портрет Візаві Людмили Григорівни, який вона намалювала під дією Контакту. Малюнок у техніці акварелі був так собі, але це не мало ніякого значення, бо суть малюнку робила навіть недосконалість самого малюнку та техніки виконання ще одним засобом підсилення та передачі суті високої духовності Того, Хто був намальований.
Присутні мені зробили перевірку, яку я блискуче пройшов, хоча часто відповідав на питання та розказував щось суто автоматично. Мене просили сказати головну суть та проблему кожного із присутніх і я говорив. Судячи по реакції - точно. Пам'ятаю, як господар квартири Анатолій Спиридонович завдав питання про себе і я автоматично, не задумуючись ні на мить, сказав, що йому слід більше уваги приділяти доньці, хоча вона і не його рідна дитина. Коли повисла тиша, то я у лихоманці думав: "Чому, чому я так сказав?" Але після слів Людмили Григорівни: "От, бачиш! Я весь час говорю про це!" зрозумів, що все сказане вірне.
16:15
А Ви знаєте, анекдот пригадався ...
Вчителька:
- І пам’ятайте діти! Ті, хто буде вчитися на “4″ і “5″, попадуть в рай. А ті, хто буде вчитися на “2″ і “3″, – в пекло!
Вовочка з задньої парти:
- Мар'я Іванівна, а що, закінчити школу живим не можна?
Я вже починаю вірити, що в цих кумедних історіях - правда закладена...
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Анекдоти є сучасною системою притч. Ви розказали гарний і актуальний анекдот. Я люблю такі, саме такі анекдоти. А от один із моїх улюблених. Бог сказав молодому чоловіку, що він задоволений тим, як він любить Його і тому сповіщає, що у нього буде красива дружина, гарний успіх в суспільстві і гарний бізнес - він буде щасливою людиною. Молодик почав чекати цього. Чекав все життя і помер. Став перед Богом і виголосив: "Боже! Ти не виконав своєї обіцянки!" Бог відповів: "Сину мій! Тобі освідчилася в коханні дуже красива дівчина, але ти їй сказав, що недостойний її; до тебе прийшов товариш і запропонував свої послуги у просуванні твого винаходу, але ти сказав, що все зробиш сам і не зміг, бо не здатний себе просувати; до тебе прийшов інший товариш і попросив у тебе трохи грошей для того, щоб розкрутити ваш спільний бізнес, але ти не дав гроші і він це зробив успішно з іншою людиною. То які можуть бути претензії до Мене?"
Це нереальний ефект: чим більше Ви пояснюєте, тим ще більше питань виникає. Ну що це за плата за Знання? Чому щоб реалізувати вміння людина повинна розплачуватись? А якось мирно реалізовувати свої вміння неможливо? Навіщо тоді Людина на Землі? Що робити, щоб в дитині не вбити тих вмінь, і чи вони їй не нашкодять?????
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Колись у мене була ефемерна мрія: зробити таке бюро, куди приходять батьки із новонародженою дитиною, Читати ПРл дитини і розказувати батькам що та як треба робити для того, щоб їх дитина жила щасливо і довго. Та парадокс полягає в тому, що спочатку треба молодятам розказати, що кохання в тій формі, в якій ми його розуміємо, є тільки 1/10 Комплексу Любові між чоловіком та жінкою; а ще треба подивитися, чи підходять вони один одному для такого Комплексу; та ще треба...Гігантська робота, реальна, але вона нікому не потрібна! Одним словом: Блаватська у свій час сказала, що з якого б моменту ти не починав говорити про Незвичне, завжди є багато такого, що треба було б попередньо розказати!
За Знання та Вміння ті, хто володіє ними, платять, як правило, своєю долею чи навіть життям. Є багато наукових робіт, де показано, як науковці та письменники, художники та пророки розплачувались за свою геніальність. На жаль, у нас нічого не реалізується мирно. Принцип: "Хто там посягає на устої?" - "А в цьому щось таке є!" - "Як було доказано ..." - "Всім відомо, що це є тільки так!" - "Хто там посягає на устої?" А скільки покалічених людей, коли батьки надівали на дитину кайдани своєї уяви про долю дитини? але
Продовжимо:
1. А на відстані Ви можете визначати суть чи проблему людини?
2. А Програма Розвитку Людства стосується окремо взятої людини? Тобто, хто слідкує і коригує програму кожної людини зокрема? Тут варто говорити про фаталізм (змінити людина не взмозі) чи про вибір (вибір визначає шлях людини)?
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно спілкуватися! Дякую!
1. Майже 10 років я не Діагностую. Навіть з'явилася якась невпевненість в діях. Відстань не мала значення, бо для Діагностування треба мати тільки ім'я, по-батькові та прізвище.
2.Є Програма Розвитку Людства (ПРЛ) і є Програма Розвитку людини (ПРл). Вони різні. Я завжди Діагностував у людини 5 Програм. Повірте мені: як правило кожна людина (більшість людей!) народжується із дуже гарними можливостями. Але! Наша країна, батьки, оточення, ми самі - всі фактично роблять все для того, щоб скоротити термін свого життя І ця страшна естафета передається, мало хто усвідомлює, що її треба зламати, а ще менше ламають її. Є така річ, як Свобода Волі. Коефіцієнт Свободи Волі у нас у кожного унікальний, власний, але він складається із 5 складових. Саме це і визначає таку велику різноманітність поведінки людей. Це складна, цікава і дуже потрібна річ в житті, але мало хто хоче це знати, а головне - мало хто хоче реалізовувати розуміння цього, якщо здатний знати. Простіше - існувати як прийдеться. можливо, що вони і праві, бо за Знання треба платити, і часто - дорого!
але 
