Слухай, юначе,
тобі не важко тягти за собою увесь цей мотлох?
Терабайти пам’яті, модифікованої алкоголем і часом.
Її розділить непогано із кимось на двох, та
хто з нас захоче нести додаткову масу?
Ти дійсно вважаєш, що ця емпірична штука
вкаже на вірний шлях, зробить тебе свідомим?
Справа не в тому, у скільки дверей ти постукав,
а за якими себе почував, як вдома.
Каміння повинно залишатись твердим,
майбутнє – непередбачуваним,
бери приклад з Місяця: котиться небом вже стільки віків,
але не знає нічого, окрім хіба-що свого призначення.
Не вишукуй безкінечні загадки у незнайомих очах,
не діли все на чорне і біле, не пливи за течією чи проти,
просто скинь на хвилину усе, що так довго вивчав,
просто спробуй хоч раз не чинити бажанню спротив.
